Захистимо пам’ять

Захистимо пам’ять

ЗАХИСТ ТА МЕМОРІАЛІЗАЦІЯ МАСОВИХ ПОХОВАНЬ ЧАСІВ ГОЛОКОСТУ В УКРАЇНІ

ЗАХИСТ ТА МЕМОРІАЛІЗАЦІЯ МАСОВИХ ПОХОВАНЬ ЧАСІВ ГОЛОКОСТУ В УКРАЇНІ

У період німецької окупації 1941 – 1944 рр. на території сучасної України шляхом масових розстрілів було вбито та поховано у ямах понад мільйон єврейських дітей, жінок та чоловіків. З 2010 по 2019 рр. міжнародний проект Захистимо пам’ять облаштував загалом 20 занедбаних та забутих масових поховань євреїв та ромів як гідні місця пам’яті та інформації.

«Голокост від куль»

«Голокост від куль» – усе ще маловідома сторінка масового вбивства євреїв у Європі. Близько двох мільйонів єврейських дітей, жінок і чоловіків загинули у 1941 – 1945 рр. унаслідок масових розстрілів, які вчиняли німецькі підрозділи СС, поліції, військові частини, а також їхні місцеві помічники. Систематичні вбивства почалися з моменту нападу на Радянський Союз 22 червня     1941 р. В антисемітському та антибільшовицькому світогляді націонал-соціалістів євреї вважалися опорою радянської держави. Спеціально створені айнзацгрупи отримали наказ знищувати єврейських чоловіків. Згодом убивства поширилися на жінок і дітей. Подекуди використовували так звані душогубки. На окупованих радянських територіях між Балтійським і Чорним морями жертвами цих злочинів, за сьогоднішніми оцінками, стали понад 1900 єврейських громад. Значно більшою є кількість місць  розстрілів. Лише небагатьом євреям вдалося вижити завдяки тому, що їх переховували неєвреї. Роми, радянські військовополонені та пацієнти  психіатричних лікарень також гинули внаслідок масових розстрілів.

Масові поховання сьогодні

На території сучасної України розташовані близько двох тисяч масових поховань. У віддалених ярах і лісах, серед полів, у колишніх протитанкових ровах і піщаних кар’єрах було винищено, подеколи за кілька днів, цілі єврейські громади. На деяких місцях убивств ще за радянських часів поставили пам’ятні знаки, інші після війни пішли у небуття. Сотні масових поховань до сьогодні не позначено, не захищено й занедбано. Спаплюжені  могили справляють гнітюче враження. Багато ділянок перебувають у сільськогосподарському використанні.

КРАЇНА У ВІЙНІ

Від початку проекту з охорони масових поховань часів Голокосту у 2010 р. становище України драматично змінилося. На сході триває нав’язана Росією війна. З огляду на це, від проектної роботи на цій території довелося відмовитися.

Проект

Через шість десятиліть після німецької окупації організація Яхад-Ін Унум на чолі зі французьким священником Патріком Дебуа розпочала фіксувати місця масових поховань у колишньому Радянському Союзі. Пошук таких місць ґрунтується переважно на свідченнях очевидців і фінансується Міністерством закордонних справ Німеччини. На тлі цього проекту у 2010 р. Американський єврейський комітет у Берліні вдався до конкретних кроків щодо захисту масових поховань в Україні. П’ять поховань у західній частині країни – також коштом Міністерства закордонних справ – до 2015 р. було облаштовано як гідні місця пам’яті. Ініціатива за назвою Protecting Memory являла собою пілотний проект, метою якого було належне поводження з масовими похованнями часів Голокосту. Він супроводжувався освітніми програмами, орієнтованими на школи регіону.

Визначення поховань

Успіх пілотного проекту спонукав Міністерство закордонних справ Німеччини у 2016 р. продовжити
його. Під патронатом Фонду Меморіал убитим євреям Європи відбувся наступний етап визначення та захисту масових поховань – проект Захистимо пам’ять. Фонд разом з українськими партнерами облаштував 15 місць пам’яті, зокрема три, що присвячені вбитим ромам. Межі поховань визначають за допомогою неінвазивних методів із метою дотримання релігійних приписів юдаїзму (Галахи) та збереження спокою померлих. Масовим похованням і прилеглій території надають адміністративний захист, що передбачає передання цих ділянок у комунальну власність, зміну цільового призначення земель із відповідним внесенням до кадастрових планів та перетворення їх на місця пам’яті.

Дизайн облаштування місць пам’яті та інформації здійснили четверо українських архітекторів: Тарас Савка та Анастасія Гулевата зі Львова, Антон Олійник та Ірина Циба з Києва. Архітектурне облаштування місць має вказувати на розміри масових поховань і водночас  захищати могили від осквернення.

ГЕОРАДАР

За допомогою трансмісійної антени археологи надсилають електромагнітні імпульси в ґрунт. Інша антена приймає зворотні сигнали. Електромагнітний фон масового поховання відрізняється від фону прилеглих територій, що часто дає змогу фахівцям розпізнати його. У двох місцях визначити розміщення поховання не вдалося.

Історичне дослідження

Історичне дослідження було ключовим елементом проекту. Вивчення звітів  радянської Надзвичайної комісії зі встановлення злодіянь німецько-фашистських загарбників, а також окументів німецьких судових процесів допомогло визначити приблизне розташування масових поховань ще до початку неінвазивного дослідження територій. Метою проекту Захистимо пам’ять є не лише визначення та захист поховань, а й збереження пам’яті про убитих та їхнє життя, а також дослідження злочинів. Тому на всіх місцях пам’яті  встановлено стели з інформацією про жертв, злочинців і сам злочин. Науковці, які задіяні у проекті, є своєрідними  першопрохідцями, оскільки місця проекту належать до маленьких громад, які майже ніколи не були об’єктом дослідження. Ще одним викликом є брак історичних джерел щодо місць знищення ромів.

ІСТОРИЧНА ПОЛІТИКА

Запеклі дискусії з Державною міжвідомчою комісію пов’язані з формулюванням на пам’ятних знаках. Мова йде про національності злочинців – німецьких окупантів та їхніх місцевих співучасників. Комісія наполягає на тому, щоб не вказувати походження цих осіб, а зазначати «нацистські окупанти та їхні спільники». Насамкінець вдалося досягти компромісу, було погоджено формулювання «німецькі окупанти та підлеглі їм служби».

Педагогічна робота

Результати історичного дослідження використовують у педагогічній роботі зі школами регіонів, де розташовані місця проекту. Освітня програма покликана спонукати вчителів, учнів і студентів до самостійного пізнання місцевої історії та мотивувати їх опікуватися новими пам’ятними місцями. У травні 2018 р. студенти університетів Житомира та Вінниці провели інтерв’ю у місцях проекту. Вони мали довідатися, якою є індивідуальна та колективна пам’ять громад про Голокост. Під керівництвом партнера проекту – Українського центру вивчення історії Голокосту – результати аналізують із метою подальшого використання у педагогічній та історичній роботі за межами проекту.

СПОГАДИ, ЩО ЗНИКАЮТЬ

У рамках проекту з усної історії студентам вдалося поспілкуватися із старшими людьми, аби  з’ясувати, яким чином місцева історія передавалася з покоління в покоління. Молоді люди знали мало про історії громад. Проте Голокост усе ж зберігся в колективній пам’яті. Зокрема студенти почули розповіді про надприродні феномени, які начебто мають місце на масових похованнях. Магічні уявлення, що пов’язані з переслідуванням євреїв і Голокостом, властиві також сільським регіонам у Німеччині.

Церемонії відкриття місць пам’яті

Під час проекту Захистимо пам’ять було облаштовано 15 місць пам’яті та інформації на території 12 громад. З них 12 місць споруджені у пам’ять убитих євреїв та 3 місця – у пам’ять убитих ромів.  Урочисті відкриття цих місць пам’яті відбулись у червні та вересні     2019 р. Нащадки єврейських сімей, що мешкали тут раніше, прибули зі Сполучених Штатів Америки, Ізраїлю та Австралії. Зворушливі церемонії відкриття місць пам’яті проходили за активної участі місцевих громад та шкіл, незважаючи на спеку у червні та штормовий вітер і похолодання у вересні 2019 р. Під час виступів у різних громадах багато промовців наголошували на тому, що історія євреїв є частиною української історії.

Виставка у Бердичеві

У XIX ст. Бердичів у центральній Україні був багатокультурним містом. Близько 1900 р. євреї становили тут 80 % населення. Ремісництво й торгівля процвітали. Місто вважали одним з центрів релігійного руху хасидизму. Важливу роль відігравала також польсько-католицька частина населення. За даними радянської Надзвичайної комісії, під час німецької окупації, у різних місцях Бердичева й на його околицях шляхом масових розстрілів було знищено близько 30 тисяч євреїв.
У рамках щорічної церемонії вшанування пам’яті жертв Голокосту на уже наявному пам’ятному місці у центрі Бердичева 16 вересня 2019 р. було відкрито виставку просто неба, яка була створена завдяки тісній українсько-німецькій співпраці. У церемонії взяли участь представники посольств Німеччини, Держави Ізраїль, США та численні місцеві жителі. Виставка складається із тримовних інформаційних
стендів, що висвітлюють історію єврейського життя у місті, загибель єврейських жителів та складний шлях до гідного вшанування пам’яті вбитих євреїв.

МИХАЙЛО ВАЙНШЕЛЬБОЙМ

Михайло Вайншельбойм, 1928 р. н., мешкав зі своєю сім’єю у Бердичеві. Влітку 1941 р. внаслідок бомбардувань Вермахту вони втратили житло й переїхали до тітки у створене німцями гетто. 15 вересня 1941 р. в дім увірвалися українські поліцейські. Німецькі окупанти ухвалили рішення про знищення більшої частини єврейського населення. Михайлові вдалося втекти. Його матір з іншими трьома дітьми відвели до аеродрому на розстріл. Батька німці спершу залишили в живих, бо він був ремісником. 3 листопада 1941 р. Михайла разом з батьком пригнали до хутора Сокуліно. Там, на полі, їх змусили  роздягтися. Вони попрощалися один з одним. Тринадцятирічний хлопець сховався у високій траві, поповз геть і врешті знайшов допомогу в неєвреїв, у сімʼї Савелків. Після закінчення окупації він повернувся до Бердичева.

ГАЛИНА ШУЛЯТИЦЬКА

Галина Шулятицька, 1932 р. н., донька бердичівського єврея Юхима Сендлєра та його дружини, християнки Раїси  Шулятицької. На час німецького  вторгнення сімʼя мешкала у Білорусі, де батько керував фабрикою. Його мобілізували до Червоної армії, а Раїса з трьома дітьми змушена була тікати. Молодші сестра та брат Галини – Віолетта й Генріх – померли від голоду. Сама ж Галина ледве не стала жертвою німецького масового розстрілу в Бобруйську. У грудні 1941 р. Раїса й Галина дісталися Бердичева. З великими труднощами вони знайшли людей, які їх прийняли. Мати і дочка жили у постійному страху перед викриттям, однак їм вдалося вижити. Юхима Сендлєра вважали зниклим безвісти під час війни. По війні Галина закінчила педагогічний інститут у місті, працювала у вечірній школі.

Пам’ять про вбитих ромів

Роми також стали жертвами масових розстрілів у 1941 – 1944 рр. У окупованій німцями частині України загинуло близько 12 тисяч дітей, жінок і чоловіків.
Наразі документально зафіксовано 139 місць злочину. Румунське керівництво, яке було союзником Германського райху, депортувало близько 25 тисяч ромів у підконтрольні Румунії південноукраїнські області між річками Дністер і Південний Буг. Кількість жертв тут – понад 11 тисяч осіб. У червні 2019 р. у рамках проекту Захистимо пам’ять поблизу сіл Калинівка та Дівошин на півночі України було урочисто відкрито два місця пам’яті та інформації, які нагадують про злочини проти ромів. В Іванополі у рамках проекту було споруджено інформаційну стелу поблизу могили, в яку вбитих ромів перепоховали після війни. Зворушливі церемонії відкриття мають важливе значення для українських ромів, які часто зазнають утисків у суспільстві.

НАСИЛЛЯ ПРОТИ РОМІВ СЬОГОДНІ 

Роми в Україні постійно стають жертвами насильницьких дій. Ідеться передусім про підпали стихійних поселень, що їх  учиняють групи чоловіків у балаклавах. У червні 2018 р. члени націоналістичного угруповання вбили у Львові 24-річного рома Давида Папа. До цього додаються, як і будь-де в Європі, перешкоди зі сторони установ, такі як рішення про знесення тимчасових поселень.

ПАМ’ЯТЬ ТА ІНФОРМАЦІЯ

У серпні 2019 р. у приміщенні Міністерства закордонних справ Німеччини у Берліні було відкрито виставку про проект Захистимо пам’ять. Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас у своїй промові наголосив на важливості проекту для сьогодення та необхідності активної протидії антисемітизму.

Посол України в Німеччині Андрій Мельник говорив про єврейську історію як складову української національної історії. Пересувна виставка також буде показана в Україні.

Імпрессум

Захистимо пам’ять – проект Фонду Меморіал убитим євреям Європи у співпраці з Українським центром вивчення історії Голокосту.
Проект фінансується Міністерством закордонних справ Німеччини.

Федеральний Фонд Меморіал убитим євреям Європи опікується Меморіалом убитим євреям Європи, Меморіалом переслідуваним у часи націонал-соціалізму гомосексуалам, Меморіалом убитим у часи націонал-соціалізму сінті та ромам  Європи, а також місцем пам’яті та інформації жертвам убивств через  нацистську програму „евтаназії“. Фонд виконує розпорядження закону щодо «забезпечення збереження пам’яті про всіх жертв націонал-соціалізму та їх належне вшанування».

Фонд працює за підтримки Уповноваженої Федерального уряду Німеччини з питань культури та ЗМІ

на підставі рішення Бундестагу Німеччини.

Тексти: д-р Ульріх Бауманн, д-р Світлана Бурмістр
Редактори: Уве Ноймеркер, Михайло Тяглий, Марія Гончаренко-Шуберт  (українська версія)
Переклад українською: Марія Лозицька
Дизайн: Сюзанне Бенцінг
Команда проекту Захистимо пам’ять: Олександра Вроблевська, д-р Світлана Бурмістр, Божена Козакевич, Марія Гончаренко-Шуберт, Рей Брандон (2016 – 2018 рр.)

Для полегшення читання в тексті використовується переважно форма чоловічого роду. Вся інформація,  безперечно, стосується осіб обох статей.

www.erinnerungbewahren.de/uk/
www.stiftung-denkmal.de
www.protecting-memory-ua.org

Якщо не зазначено інше, авторкою фотографій є Анна Войтенко, Фонд Меморіал убитим євреям Європи.